ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ
Загальні принципи надання першої медичної допомоги при травмах та нещасних випадках полягають у наступному:
— припинити та запобігти подальшому впливу на постраждалого ушкоджуючого фактора, забезпечивши при цьому безпеку рятувальника;
— якнайшвидше та повноцінніше вжити заходів для підтримки життєво важливих функцій організму постраждалого. Важливо при цьому дотримуватися постулату Гіппократа — «не нашкодь». Тому необхідно чітко освоїти як правильну послідовність дій, а й що категорично не можна робити у тому чи іншому стані. Після надання першої медичної допомоги слід швидко доставити потерпілого до лікувального закладу або викликати бригаду швидкої допомоги на місце події. Чим раніше буде надано лікарську допомогу, тим більше шансів врятувати постраждалого.
МЕТОДИ НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ ПРИ ДТП
Оскільки у нас дуже високий рівень травматизму на дорогах, розглянемо в першу чергу основні методи надання першої допомоги при дорожньо-транспортних пригодах, що призвели, наприклад, до зіткнення автомобілів. Насамперед необхідно витягти потерпілого з автомобіля. Оскільки найчастіше в цьому випадку через множинні ушкодження людина перебуває в стані больового шоку, вилучення необхідно проводити з крайньою обережністю (рис. 1). Для визначення обсягу та характеру першої допомоги необхідно оточити стан потерпілого. Уважно огляньте його і визначте — чи живий він чи мертвий. Потім постарайтеся уточнити локалізацію травми, наявність та відсутність зовнішньої або внутрішньої кровотечі. Якщо у потерпілого відсутні дихання та серцева діяльність, необхідно негайно зробити дії з оживлення організму (див. нижче – програма АВС). Якщо ви виявили зовнішню кровотечу, слід якнайшвидше зупинити її, а за наявності переломів — забезпечити знерухомлення або іммобілізацію пошкодженої кінцівки.


Рис. 1. Техніка вилучення потерпівшого з автомобіля одним спасателем.
При автомобільній травмі часто бувають невидимі оком травми, розриви внутрішніх органів,  які супроводжуються  внутрішніми кровотечами. Ці  травми  смертельно небезпечні  і найшвидша  доставка таких постраждалих  в лікувальний  стаціонар особливо  необхідна.

ПРОЯВЛЕННЯ

Для внутрішньої  кровотечі  характерні наступні  симптоми. Постраждалий блідий, покритий холодним потом. Якщо він при тямі , то жаліється на головокружіння, шум в голові,  «мушек перед очима», просить пити. Пульс частий, насилу прослуховується, дихання прискорене. В тяжких випадках першу допомогу необхідно надавати  не тільки на місці пригоди, а і в процесі транспортування.

Знання основних принципів організації першої допомоги , швидке і  правильне примінення в критичних ситуаціях способів и прийомів значно збільшує  шанси на спасіння постраждалих , збереження їм життя.

Оживлення організму — це встановлення  життєво — важливих  функцій при відсутності, або  грубих порушеннях  дихання і зупинки сер- цевої  діяльності. Програма АВС по оживленню організму (азбука оживлення) виконується в три прийоми і в суворій  послідовності .

А.

Постраждалого кладуть  на спину, голову його максимально закидують назад, нижню щелепу  витягують  вперед. Порожнина  роту звільняється від сторонніх предметів пальцем, обернутим носовим платком. Переконавшись , что дихательні канали  вільні, переходять  до виконня  пункта В. В. Штучне  дихання «рот в рот» (рис. 2) або «рот в ніс».


Мал. 2. Штучна вентиляція легень «з рота в рот»:
вгорі – вдих; внизу – видих.
При проведенні дихання «рот в рот» необхідно стискати двома пальцями ніс хворого, щоб повітря, що вдихається, досягало легень і не виходило назовні. На рот пост-тіло рекомендується попередньо покласти хустку або серветку з гігієнічною метою. Щільно притиснувши свій рот через носову хустку до рота потерпілого, виробляється енергійний видих із вдуванням повітря на його рот. Після цього той, хто надає допомогу, відриває свій рот від рота потерпілого для забезпечення пасивного видиху. При диханні «рот в ніс» однією рукою, що лежить на тім’яній ділянці голови, закидають її, а іншою рукою піднімають щелепу і закривають рот. Зробивши глибокий вдих і охопивши губами носа потерпілого, вдують у нього повітря. При працюючому серці штучне дихання продовжують до відновлення самостійного дихання з частотою вдиху 12-14 в хвилину. Груди та живіт постраждалого мають бути звільнені від одягу, а сам він лежати на плоскій, жорсткій поверхні.

При проведенні штучного дихання необхідно пам’ятати про створення герметичності в системі «рятівник — постраждалий», інакше повітря, що вдихатиметься, доходить до легенів у недостатній кількості, і пожвавлення буде неефективним!

Звертаємо вашу увагу на те, що в повітрі, що видихається, здорової людини міститься кількість кисню, достатня для життєдіяльності потерпілого, тому описаний спосіб штучного дихання набагато ефективніший за інші, у тому числі ручні, механічні прийоми.
Зупинка дихання нерідко супроводжує або виникає майже одночасно з нею зупинка серцевої діяльності, тому пункт «В» програми АВС частіше проводять одночасно з відновленням кровообігу.
Зовнішній масаж серця. Схрещені долоні рук розміщують посередині нижньої частини грудини ритмічно і енергійно натискаючи її (рис. 3). Зовнішній масаж буде ефективним, якщо при цьому грудина опускатиметься на 5-6 см у дорослого. У підлітка застосовують менші зусилля, а й у дітей молодшого віку масаж серця здійснюють однією чи двома великими пальцями рук (рис.3 а, б, в).
При цьому серце здавлюється між грудиною та хребтом, і кров виганяється із серця. Під час паузи грудна клітка розправляється, серце знову заповнюється кров’ю.


Мал. 3. Техніка непрямого масажу серця: а – у дорослих; б-у підлітків;
в – у дітей молодшого віку.
При правильному проведенні масажу серця, що потребує великих зусиль, використовується не тільки сила рук, а й тяжкість тіла, що дозволяє більш тривало та ефективно підтримувати життя потерпілого!

Крім правильної техніки масажу, необхідно дотримуватись певного співвідношення частоти дихання і масажу. В ідеальному варіанті він відповідає 1:5. Тобто один з тих, хто надає допомогу, робить одне (два) вдування повітря в легені, потім інший робить п’ять (десять) здавлень грудної клітки.

Клінічна смерть, коли ще можливе пожвавлення організму, без надання допомоги зазвичай триває 4-6 хв, після чого переходить у біологічну, вже необоротну. Проведення пожвавлення організму за описаною вище програмою дозволяє продовжити цей стан до прибуття лікарів та значно підвищує шанси на врятування життя. Ваші рішучість, активність та вміння можуть зберегти людині життя у подібних критичних ситуаціях!

Проведені вами заходи вважаються ефективними, якщо виявляється пульс на сонних, стегнових або плечових артеріях, змінюється забарвлення шкірних покривів із синюшної до звичайної, настає звуження розширених до цього зіниць, з’являється самостійне дихання.
Пожвавлення організму протипоказане за наявності ознак біологічної смерті у вигляді задухи м’язів, що настало, появі трупних плям в нижніх, щодо положення хворого, відділах, зниження температури тіла до рівня навколишнього середовища.